Ти поший сорочку мні льняную

І льняную муцну нитку пудбери,

Шви клади співаючі, вручную,

Піснею ти їх заговори.

Одбіли сорочку в сльозах-росах.

Висуш на семи вітрув крижі,

Одріж тонке пасмо в своїх косах

Там, де серце в складку положи.

На манишці по літам зурки мні виший –

Боронитимуть мене мої роки,

А чирвоним хрестиком напишеш –

Зийде сонце з-пуд твеї руки.

Поле напиши в штири повтори,

Його сімнем – кропками засій

І води пусти гнутки узори –

Дощиком засіяне полій.

Ясну зурку виший пуд грудима –

Хай вусьма пелюстками горить.

В юй простора – чяс з богами

Тими, З Родом, що на світи всьо творить.

І пуйду я в туй сорочці войовати.

Войовати, но не на вуйну –

З ратаями буду виробляти

Пуд святоє жито новину.

 

Ти поший сорочку мні льняную ...