Мусить, в пору тую,

Коли сонце грає,

Чи на радость людюм,

Чи на муки мні,

Засвитилась зурка

Там на небокраю,

В земнях Світовита

Рано навесні.

 

Нашу легку кріпу,

Як лебідку білу,

Колихав наш Свитязь

В туманах густих.

Солов’ї до ранку

Пісні-сни дарили,

І звиніло сонце

В косах золотих...

 

Одгоріли літа,

Осинь одшуміла,

Одспивали зими,

Весни одцвили...

А мене той берег

Всьо не одпускає.

Пил зоряний, видно,

На стежках горить.