А все-таки воно,

поганство те

з природою на лоні

манить нас,

коли осточортіє

бачити себе

присутнім у погоні

за масним майбутнім.

Ми з поганства,

з нього наші руки й ноги,

й буйна голова,

й далекий шлях

самого із висот

до мене Бога.

Капища поган

святинями нам стали,

ідоли не потопились 

досі у Дніпрі,

а ось

язичницьких царів

нам підмінили хвацько

християнські вже царі.

Вони з євангелієм,

розпростертим в руцях,

як вбивали з декалогом,

так і, свят, свят, свят,

вагаючись, вбивають

Богові його ж ягнят,

живих рабів приносячи:

мене, ягня, в пожертву?!

1997