Родовичи.

Прилітає птушка і спиває. От прилитіла до нас птушка, і сіла на дериви, і співала, і кажна пирина на юй сяяла разними кольорами. І стало вночі, як вдєнь. І спивала пісні про нєлад і про бороттє.

То було само бороттє з ворогами. Споминемо про тоє, як на гете батьки наши, що заре на нибисах, дивлється на нас і мило всміхуються нам. То так є, що ми ни самиї, а з батьками нашими, с предками, ни одни ми. І думали ми про помоч Пирунову, і от пубачили, і от бачимо, як скаче вісник на білому коні в нибисах. І вин двигає мичя до нибес,  розганяє хмарі, і гримить, і тиче живая вода на нас. І п'ємо її, бо вона ж од Сварога, то до нас життєм тиче. І питимо, бо гето криниця життя Божого на зимні.