Ой ясна-красна в лузі калина
Ой Дажбоже, в лузі калина
По дворі ходить як сонце світить
Ой Дажбоже, як сонце світить
На їй сукенка двір повиває
Ой Дажбоже, двір повіває
На руці перстон як зоря сяє
Ой Дажбоже, як зоря сяє
Входит до хати, паничі сидять
Ой Дажбоже, паничі сидять
Паничі сидят, радоньку радять
Ой Дажбоже, радоньку радять
Чия то жена до хати пришла
Ой Дажбоже, до хати пришла
А й один каже, чи королева
Ой Дажбоже, чи королева
Другій каже, чи священика
Ой Дажбоже, чи священика
А (Перун) каже – то моя жена
Ой Дажбоже, то моя жена
Моя жіночка, паненочка
Ой Дажбоже, паненочка
По хаті ходить, як місяць світить
Ой Дажбоже, як місяць світить
Як місяц світить, ясная зоря
Ой Дажбоже, ясная зоря
Ясная зоря, золота роса
Ой Дажбоже, золта роса.
Там по призбонці,
По золотенькій
Коляда!
Шей по столику
По тисовому
Коляда!
Молода (Дівана)
Сина повивала
Коляда!
А повивши
Врадовалася
Коляда!
Врадовавшися
Листи писала
Коляда!
Листы писала
Перуну слала
Коляда!
Пойхав Перун
На полованє
Коляда!
Оставив три городи
Не обробляни
Коляда!
В першім городи
Жито-пшеница
Коляда!
В другом городи
Грушки-яблушки
Коляда!
В третом городи
Вишні-черешні
Коляда!
Жито-пшеницю
Сами сожнемо
Коляда!
Грушки-яблушки
Сами сорвемо
Коляда!
Сина (Перуна)
Вигодуємо
Коляда!
Ну-ка, панове-господарове,
Станьте всі в ряду
Станьте всі в ряду -
Я козу веду:
Го-го-го, коза Го-го-го, сіра
Де ж ти бувала? Шо ж ти робила?
Я в щіром бору Ягідки брала
Вискочив вовчок Козу за бочок
А вовченята За козенята
Мудрая коза Догадалася
В низкиї лози Заховалася
Я ж не боюся Ні в Полі ловця
Ні в Полі ловця Ні в лісі стрільця
Тілко боюся Старого діда
Старого діда Борода сіда
Тількі крякає Кєм махає
Вдарив козу В правоє вухо
А з того вуха Потекла юха
Тут коза впала Здохла-пропала
Ой встань козонька Да розходися
Да розходися- Розвеселіся
Господарі йдут Коляду несут
Козу одарити – Богу заплатити
Щоб наша коза Здорова встала
Бо де коза ходить Там жито родить
Жито-пшениця Всяка пашниця
Де коза ногой- Там жито копой
Де коза рогом- Там жито стогом.
Де коза хвостом – Там жито кустом.
Де коза туп-туп Там жита сім куп
Де коза біжить – Там жито тріщить
Мара козу бє - Мара поганяє
Не попала по козі А по Морозовой нозі
Мороз плаче – Мара скаче.
Ой ізбив-ізбив золоте крісло,
Славная панна, панна (Дівана).
А єї мужа вдома не було,
Вона до його листи писала, (2)
Великі посли дай посилала.
Першиї посли з вечора пішли,
Пана ни нашли, ни склонилися, (2)
Не склонилися дай назад пришли.
Другиї посли в півночі пішли,
Пана не нашли, не склонилися, (2)
Не склонилися дай назад пришли.
Третії посли чуть під день пішли
Даі пана найшли, дай склонилися.
Що твоя жона вродила сина,
Вродила сина, як біла сира.
Як би доченька – вислав би сукеньку,
А як синочок – коня вороного.
Коня вороного, сильно вбраного,
Сильно вбраного, осідланого.
Він копитцями часи вибиває,
А вушицями дальоко слухає,
А очицями дорожку баче
І ще хвостичком слід замитає.
А за тим словом: бувай здорова,
Славная панна, панна (Дівана)!
Через сінечка да ворітечка
Стойть береза, як біль біленька. Калина…
Калина моя, Червона твоя ягода!
На тій березі золота кора,
Золота кора, земськая роса.
Як нелинули райскиі пташки,
Золоту кору пообивали.
Золоту кору пообивали,
Земськую росу пообтрусили.
Як вибігала славная панна,
Славная панна, панна (Дівана).
Райськії пташки поодганяла,
Золоту кору дай позбирала.
Золоту кору дай позбирала,
Земськую росу дай потоптала.
Земськую росу дай потоптала,
Золоту кору в рукавець клала.
Дай пішла ж вона до золотника,
До золотника, до ремісничка.
Ой золотничук дай ремісничку,
Скуй же для мене три надобоньки.
Перша надоба – кований пояс,
Друга надоба – золотий перстон.
Друга надоба – золотий перстон.
Третя надоба – перловий вінчик.
А в перстьоночку – залицятися,
А у віночку – повінчатися.
А в поясочку – жити да бути.
Жити да бути, діти ростити.
Ой в полю-полю по кай дороги,
Стойт ялина тонка-висока.
На той ялині свічки горіли,
Іскринка впала – річенька стала.
А в туй річеньці човничок пливе,
В тому човничку молойчик сидить,
Молойчик сидить, стружечки струже,
Стружечки струже, в кошичок кладе.
Ой ясен-красен ти ж молодчику,
Ти ж, молодчику дай молоденький,
Бери стружечки, йди войовати,
Вже ж твою дівку вороги взяли.
Я ж тих ворогів мечом посіку,
Красну дівчину за себе озьму.
Ой, чи вдома пане-господарю?
Рай розвився (2), (Перун) звеселився
Що на світ син його родився!
або Святий вечір, добрим людям!
А коли він вдома хай вийде на двір
На твойому дворі хором збудували
Хором збудували з тома оконцями
А в першом оконці – ясноє Сонечко
А в другом оконці – красен Місяць
А в третом оконці – дрібен-дрібен Дощик
В першо окно голуб влетів Голуб
Влетів – слозочку вронив
А з той слозонкы потекли річенки
Там Пречистая сына купала
Ісповивши в човник поклала
В човник поклала на море пускала
Човен понесло всему світу радісно!
Ой в лиску-ліску на жовтим піску!
Святий вечор!
Павонька ходит, пірєчко ронить,
А за павою. Дівонька ходить,
Пірє збірає, в мешочок кладе,
З мешочка бере, на скамью кладе,
А з скамьї бере, веночок в’є.
Звивши віночок, пошла в таночок.
Ой на перший день, да на Великдень,
Пішли дівки дай у три танки.
Славная панна, панна (Дівона),
Поперод ходить дай танок водить.
Прийшла її мати на вечерю звати:
Ой, ходи, доню, дай вечеряти.
Ой, постій, мамко, я танок дойду,
Я танок дойду, вечеряти приду.
Як сходилися буйниї вітри
Перловий вінчик на Дунай знесли.
Там рибаченьки три молоденьки
Три молоденьки рибу ловили.
Ой, риболовці, гарниї хлопці,
Дай закидайте золоти сіті,
Дай зловіте ви павин віночок,
Павин віночок – мойє щастейко.
Як закинули шовковий невод,
Да половили перловий вінчик.
Ой, а що ж ти нам за дари даси
Славная панна, панна (Дівона)?
Першому буде – кований пояс,
Другому буде – золотий перстьон.
Третому буде – сам, молода,
Сама молода, як та ягода.
Ой, чи Вдома пан-господар
А коли Вдома хай вийде на двір
Хай вийде на двір подивится в щедрий бір.
Тож В тім дворі і шумит и гуде
Шумит і гуде райочкі летят
Перший райочок – несе медочок
Другий райочок – несе медочок
У небі гуде – (Дівана) йде.
Причистая йде, пчолоньки веде.
Сідайте пчолки, в новиї вуллє,
Меди несіте, сини женіте.
Сини женити, дочки віддавати.
Боже тому дав, хто синів дождав.
А ще той луч, хто дочки оддав.
Ой як же було іспредже віка?
ой Даждбог!
Тоди не було неба ни земли.
А тільки було синеє море
А на тім морі павутиноньки
Посеред моря - зелениі явір
Барз височенький і барз сличенький
Тут сіли-впали дві пташиночки
На явороньку вони гуркотать
ой то боженьки радоньку радять
Радоньку радят як мир основать.
"Як ми маемо світ основати?
Пустися, брате, в глубокі води
Та опустимся на дно до моря
Та дістанеш ти дрібного піску,
Дрібненький пісок посіємо ми,
Та нам станется чорна землица,
Та дістану я біленький камінь
Біленький камінь розобємо ми
Так нам станется четирі чясти
З першой станется ясно небонько
З другой станется красно сонечко
З третой станется ясен місячик,
З четвертой будут світли зірочки,
Світли зірочки, ясная зора.
Так то ми, брате, Світ оснуємо
Світ обснуємо і наситимо!
Світ наситимо і наповнимо!
| 
