БУГОВА СКРИНЯ Вівторок, 19.03.2024, 09:33

Вітаю Вас Гість
RSS

Головна | Реєстрація | Вхід
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Який птах символізує Берестейську землю?
Всього відповідей: 38
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
В нашій скрині лежать оповідання, вірші, статті про звичаї Берестейської землі. Її називають Побужжям, Підляшшям і Поліссям. Найбільші наші міста Бересть, Кобринь, Каменець, Більськ, Біла, Дорогичинь, Мельник і Володава. Трапляються тут оповідання про звичаї не тільки Берестейщини, а ще Пинщини і Ковельщини, та інших країв наших.
 
В нашій скрині зберігаються рузмаїтиї обряди Побужжя: колядки, веснянки, рогульки, бородайки, купали, перепілки, госені ... Їх значення не зрозуміло для того, хто втратив початок клубка. Зо всіх наших казок перше місце займають розповіді про Котигоршка і Телесика. Нижче подано записи ХІХ століття з містечка Дорогичиня (колишнього Кобринського повіту, а нині повітового центру).
 
КОТИ-ГОРОШОК, ВЕРНИГОРА І ЩАВИДУБ
 
Батько з сином копали колодяз – викопали каменя, треба його викинути, - батько побіг кликать людей. Покі батько ходив, а син взяв викинув. Приходить батько з людьми, - люде злякались і хтіли його убити. Вюн пудкинув каменя і пуд хватив – люде і повтикали.
Копають далі, викопують шпільку.
- Пойди, каже, батьку до коваля, нехай зробить з сієї шпильки булаву в три пуди, а як не зробить, то я вас обох заб’ю.
Коваль зібрав усю сталь і зробив булаву в три пуди.
Принюс батько; пудкинув син ту булаву; ударилась булава об його лоб і розбилась.
- Се, каже, не з шпилькі зроблена булава. Іди до коваля, нехай із шпильки зробить.
Положив коваль шпильку в огонь – вона так і роздулась. Зробив вюн з єї булаву. Принюс батько.
Син кинув єї раз, ударилась вона об лоб – не розбилась; кинув другий раз, ударилась знов і не побилась; кинув третій раз – не побилась.
- Тепер, каже, батьку, я пойду в світ.
Взяв торбу й булаву і пошов. Іде та йде. Судосився з чоловіком, а то був Вернигора; в в’юн був Коти-горошок. Пошли вони вже в двох – ідуть та йдуть. Судосились з чоловіком, а то був Щавидуб. Андрій Клименко - ДубиняПошли всі разом; бачать стадо статку, а їм уже їсти хочеться. Вернигора взяв тлусту корову і зостався смажити, а тиї пошли. От судомився Вернигори чоловік, сам на корок, а борода на локоть; несе сто пуд сіна і бочку води для свого статку. Перелічив статок – нема корови.
- Хто взяв корову? – каже.
- Я – каже Вернигора.
 - Давай биться, - каже чоловік на корок, а борода на локоть.
Бьються. Прибив той Вернигору і пошов. Приходять Коти-горошок і Щавидуб. Взяли знов корову; остався тепер Щавидуб смажить, а Коти-горошок пошов. Іде знов чоловік на корок, а борода на локоть: несе сто пуд сіна і бочку води для свого статку. Перелічив статок – нема знов корови.
- Хто взяв корову? – каже.
- Я, - каже Щавидуб.
- Давай биться, - каже той чоловік.
Бьються. Прибив той Щавидуба і пошов. Приходить Коти-горошок, взяв корову і смажить. Іде знов дід на корок, а борода на лікоть; несе сто пуд сіна і бочку води для свого статку. Перелічив статок, знов нема корови. Питає:
- Хто взяв корову?
- Я, каже Коти-горошок.
- Давай биться, - каже дід.
Бьються. Прибив той Коти-горошок того діда булавою; зовсім збив його, так що в’юн ледь бо до дому зайшов. Пошли тоді вони всі – Коти-горошок, Вернигора і Щавидуб. Коли бачать – чоловік по стамині гонить статок на хату, а там трава наросла. Коти-горошок каже:
- Дурний ти, дурни; скоси траву, то вони поїдять, а по страмині вони не залізуть.
Чоловік взяв скосив траву і дав статку і каже їм:
- Дяку вам, що ви навчили.
Заплатив їм добре. Пошли вони. Ідуть та йдуть, коли вже вечір. Зайшли вони ночувати до одного чоловіка, а той чоловік каже:
- Не знаю де ви ляжете спать, люде добри, у мене мишей такого.
- Я тобі принесу звіра, каже Коти-горошок, такого, що всіх подушить.
Там люде такі дурні були, що з роду нічого не відали і кота ніколи не бачили. Коти-горошок принюс кота, той кют удушив усіх мишей, так іх і поклав на громаду. Заплатили йому. От просят Коти-горошка, щоб навчив, як угадувать день:
- У нас, кажуть, не має дня, усе ніч.
Вони були дурни, їм було все рівно.
- Я вас, каже Коти-горошок, научу.
Принюс їм півня і посадив на сідало. От заспівав півень на ранок. Вюн каже:
- От зараз буде день; вставайте.
Тиї повставали і питають Коти-горошка:
- Що ж уют буде їсти, як усіх мишей поїсть?
- Усе, каже, хоч і квас.
А вони подумали, що в’юн сказав вас, да й злякались. Коти-горошок, Вернигора і Щавидуб пошли собі, а тиї люде заперли кота в хату, а сами в клуню, повилазили на стогі. Кют вискочив, до їх, вони полякались да й попадали, а кют все мявкає, да мявкає …
 
Дж.:Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Матеріалы и изследования собранны д.-чл. П.П.Чубинским. Т.2. – Петербург: Императорское русское географическое общество, 1878. – с.229-231 С.406-409.
 
Подивитись мультфільм "Котигорошкоhttp://www.youtube.com/watch?v=I4-NHBUFhDY
 
ПРО ВІДЬМУ (в селі Хотіслав Малоритського повіту вона називається "ПРО ПИЛЕСИКА")
 
Був собі дід і баба, і не було в них дітей. От дід застругав палочку, а баба вложила ту палочку в колиску і колише. Вирос із палочки син да й каже:
- Пойду, я, мамо, ловити риби.
- Чого ти пуйдеш, каже мати? Коб ще ти синку не утонув.
- Може що найду – кажуть много риби є. От вюн узяв човник і поїхав риби ловити.
Опекла мати пирогуив і понесла йому снідати. Прийшла до берега дай й каже:
- Ой синочку, голубочку,
Принесла я тобі їсти
І снідати, і синка
Іванка одвідати.
Не чуть ніде синка Іванка, вона й знов гукає:
- Ой синочку, голубочку,
Принесла я тобі їсти
І снідати, і синка
Іванка одвідати.
Почув вюн да й каже:
- Тож моя матка кличе,
Тож мені рудна кличе,
Принесла мені обідати,
Прийшла мене одвідати.
Приплив до берега, поснідав, оддав рибу і пошов знову ловит. Ловить да й ловить, коли чує аж гукає хтось:
- Ой синочку, голубочку,
Принесла я тобі їсти
І снідати, і синка
Іванка одвідати.
А то відьма подслухала, як його рудна матюнка кликала да й захотілось їй поймать його. Почув вюн да й каже:
- Тож моя матка кличе,
Тож мені рудна кличе,
Принесла мені обідати,
Прийшла мене одвідати.
Приплив вюн до берега, а відьма взяла його за ноги і понесла до дому. Прийшла до дому, постукала в двері і каже:
- Дохна-Прахна! Одчини!
Дохна-Прахна одчинила. Вона синка-Іванка посадила на припічок да й каже:
- Дохна-Прахна! Нагостри ножа да заріж синка-Іванка, а я пойду на весілля.
Пошла вона на весілля, а Дохна-Прахна нагострила ножа, пудойшла до Іванка да й каже:
- Ляж зо мною спати. 
- Я, - каже, - не знаю, як тут ложитись на чужому селі. Покажи мині, то я побачу да й собі так ляжу.
Лягла вона; той вийняв ножа і зарізав її. Дивиться вюн аж стоять вертьоги. От в’юн узів перекраяв її на чотири кавалки, положив в вертьоги і поставив в чотирьох кутках; а сам виліз на явор да й седить.
Стара відьма приходить з весілля, стукає в двері:
- Дохна-Прахна, одчини! Дохна-Прахна, одчини!
Не чути ні кого. От вона вибила двері, увійшла у хату – виїла з одної вертьоги, з другої, з третєї; як уже все поїла, вийшла на двір, пуд явор, лягла да й каже:
- Поватюшки,
Покатюшки
Синка-Іванка
Наївшися.
А той сидить на яворі да й каже:
- Поватюшки,
Покатюшки,
Дохни-Прахни
Наївшися.
- Яка то, - каже відьма, - мене дивна пташка дражнить?
- Поватюшки,
Покатюшки
Синка-Іванка
Наївшися.
А той їй одказує:
- Поватюшки,
Покатюшки,
Дохни-Прахни
Наївшися.
За третім разом його відьма й побачила.
- Е, - каже, - дак се ти мою Дохну-Прахну спорадив.
Зараз побігла до коваля й каже йому:
Ковальок, ковальок
Накуй мині сокирок.
Наковав їй коваль сокирок, вона прибігла до явора, як рубне, то сокирка й переб’ється, як рубне, то сокирка й переб’ється. Поломала вона всі сокирки і побігла до коваля; а в’юн сидить. Коли дивиться – аж летять гуси. От в’юн і каж їм:
- Гуси-ливи,
Скиньте мині
По перині,
Я висиплю
Овса бочку.
- За нами, - кажуть, - летять багатші, вони тобі скинуть.
Летять други гуси, в’юн і тим каже:
- Гуси-ливи,
Скиньте мині
По перині,
Я висиплю
Овса бочку.
Скинули йому по перині, вюн зробив собі крила і полетів до дому. Баба насипала обідати, ообідали вони і полягали спать; а баба ложки миє. Коли приходить відьма да й каже:
- Дай я тобі поші поськаю.
Та лягла.
- Перевернись, - каже.
Та перевернулась, а відьма взяла гарячою смолою і залила їй очі; а заганула котику, коб в’юн продер синкови-Іванкови очі. Котик продрав, вона взяла його сліпого до дому да й з’їла.
 
Дж.:Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Матеріалы и изследования собранны д.-чл. П.П.Чубинским. Т.2. – Петербург: Императорское русское географическое общество, 1878. – с.406-409.
 
Подивитись мультфільм "Івасик-Телесик" http://www.youtube.com/watch?v=I4-NHBUFhDY
 
Буг, Бересть, Західне Полісся, руська віра, фольклор, язичництво
Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz