Особливі місця на Побужжі  – гори. Так називають тут великі піщані згір’я. В кутку між Дубровкою, Річицею і Граївкою в Бересті є район, який носить назву Лиса гора. Тепер він щільно забудований, але зразу після Першої світової війни тут стояла тільки одна хата, дім міського ґіцеля. Побужські гори розкидані по різних місцях. На Каменеччині, в околиці села Млини, є Змійова гора, на Березовщині Вовчі гори і Князь-гора, на Дивинщині Княжа і Крива гора, а на Ратнівщині - Мацьова гора коло Самарів та Йосьова гора в околиці Заболоття. Остання одна з найвищих, її висота 199 метрів. Поблизу Шацьких озер знаходяться Татарські гори, Прусові гори, гора Костюшко. Надзвичайно багата горами Малоритчина. Тут височіють Тарасова гора, Петрова гірка, Козакова гора,  Чорна гора, Окільна гора, Шкляна гора, Вовча гора, Медвежа гора і інші. В околиці Заболоття є Родельна гора. Той, хто побуває на ній народжується заново. Без додатків горами тут називають піщані дюни. Частина з них (Хотиславська, Мокранська, Орлянська дюни) оберігаються, як пам’ятники природи. В околиці села Мельники на Малоритчині є велике урочище поросле лісом, яке носить назву Межигори. За переказом село Лосинці на Дорогичинщині засновано на горах: "Кились тутака стояли великиї гори, з песковей". У різних місцях трапляються села, назви яких утворені од кореня «гора»: Гори на Каменеччині, Гори на Малоритчині, Гірки на Жабинківщині, Гориці на Антопольщині, Гірск на Кобринщині, Гуорск на Березовщині, Гірка на Дорогичинщині, Гірники на Ратнівщині, Наагор'є на Дорогичинщині.