БУГОВА СКРИНЯ

РІДКІ ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ

Адмін — Tue, 01 Nov 2011 17:55:24 GMT

В селах Вурля і Величковичи в околицях Вовчина на Каменеччині використовують дієслів живіли. А у Симоновичах на Дорогичинщині є іменник живіттє. Його можна почути у гуцулів і бойків, що теж говорить за його архаїчність. У підляському пісенику є варіант пісні "Ой зрада, зрада" із словами "Я з тобою мила живіти дyмаю". Інфінітив живіти добре доповнює наш ряд.

Тепла сторона

Адмін — Fri, 15 Jul 2011 09:19:30 GMT

У різних довідкових текстах можна прочитати, що Побужжя, на тлі сусідніх північних і східних регіонів виділяється своїми мягким і теплим кліматом.

На Берестейщині господарства традиційно продовжували сіяти теплолюбиву гречку на 6 тисячах гектарах. Тут в садах росте виноград, грецький оріх, абрикос і, недавній, персик. Незаважаючи на травневі заморозки, на Побужжі плоди зав'язуються з 40% квітів персика. При доброму догляді одне персикове дерево тут родить до 30 кілограмів плодів. З 1993 року в с.Замшани на Малоритчині ростять у промислових масштабах хмель кількох сортів. Його ліани сягають вісьми метрів. На сільському полі працюють два товариства білорусько-германський "Бізон" і "Білхмельагро". Перше з них постачає Берестейському, Лідському і Мінському броварам по 40 тон хмелю в рік. Початково усю продукцію забирав берестейський бровар, пізніше добавились інші. Тепер половина хмелю, вирощеного "Бізоном", іде на потреби мінського бровара "Криниця". Вона закриває третину його потреб. Друга компанія спеціалізується виключно на міський компанії "Криниця". В невеликій кількості малоритський хмель продають в Росію. Близько 12 тон на рік вирощує "Білхмельагро" на Пружанщині.

Добре себе почувають на Побужжі дикі теплолюбиві рослини.

На Мухавці рано сходить лід й тому в Бересті тренується національна збірна по водних видах спорту.

ПІВНІЧНИЙ КОРДОН ПОШИРЕННЯ "ПАРНИХ" КУРГАНІВ

Адмін — Thu, 16 Jun 2011 20:22:36 GMT

Одним із завдань Поліського загону Інституту археології (начальник Ю. В. Кухаренко) було визначення північної межі розповсюдження так званих парних курганів VIII - X ст. н. е.. Археологи почали вивчати ці кургани порівняно недавно, і територія їх поширення ще не встановлена з достатньою точністю. Відомо, що у верхів'ях Турій та Прип'яті, тобто на землі літописних волинян, крім звичайних курганних могильників XI - XIII вл. н. е.., є і курганні могильники більш раннього часу - VIII-X ст. н. е.. Число курганів в могильнику завжди парне: два, чотири, шість і т.д., а загальна кількість їх не перевищує десяти. Кожна пара складається з великого і маленького курганів, розташованих в декількох метрах один від одного. Насипи курганів земляні, круглі в плані, висотою до 2 м. Діаметр насипів коливається від 6 до 12 м. У верхів'ях Турій та Прип'яті такі могильники досліджені поблизу сіл Перевали (Я. Фітцке) і Головно (Ю. В. Кухаренко). В курганах розкопаних тут, виявлені поховання з з трупоспаленнями на горизонті. Речей у похованнях, за винятком поодиноких уламків глиняних посудин, немає. Серед уламків кераміки зустрічаються як ліпні, так і зроблені на примітивному гончарному крузі.

Поширення могильників з «парними» курганами в західних районах Брестської обл. 1 - Лумна; 2 - Бабенка; ж - Подбурье, 4 - Гультяї, 5 - Русили; в - Кощаники; 7 - Радость; 8 - Угляни; 9 - Великий Ліс; 10 - Красник, 11 - Труханович, 12 - Смоляница; 13 - Черевчиці; 14 - Босяч

Раніше вважалося, що на півночі подібні могильники поширені не далі р. Мухавца (Черевчиці, Босяч). У 1962 р., проте, могильник з подібними з подібними «парними» курганами був виявлений значно північніше - у дер. Радість в районі Кам'янця (Ю. В. Кухаренко). Кургани містять поховання з тілоспаленням того ж характеру, що й описані вище. Для визначення межі розповсюдження подібних могильників у північних по відношенню до Волині районах Берестейщини в 1965 р. мені було доручено провести археологічну розвідку, в результаті якої могильники з «парними» курганами були виявлені у наступних сіл Берестейської обл.: Лумна, Каменецький р-н. Могильник в даний час складається з семи насипів. С.142 Бабенка, Каменецький р-н. Могильник знаходиться в урочищі Язвино. Складається з двох курганів, але один з них розорали майже повністю. Подбурье, Каменецький р-н. Могильник з двох курганів. Угляни, Каменецький р-н. Могильник знаходиться в урочищі Кути на р. Лісна. Могильник знаходиться в урочищі Кути на р.Лесній. Складається з двох курганів. Великий Ліс, Пружанський р-н. Труханович, Пружанський р-н. Могильник складається з двох курганів. Знаходиться на р. Ясельда. До цих семи могильників, обстеженим мною, мабуть, слід додати, судячи з відомостями Ф. В. Покровського, ще могильники у сіл Гультяї, Русили, Кощаники і Смоляница. На жодному з названих могильників, виключаючи могильник у дер.Радость, розкопки не проводилися. Проте, судячи по топографічній положенню могильників, формі, кількості і розташуванню курганів, їх з повною впевненістю можна віднести до пам'ятників того ж типу, що й могильник у дер. Радість. У цих же районах відомі і курганні могильники іншого типу, пов'язані з більш пізнього часу. Таким чином, у західних районах Полісся північна межа поширення могильників з «парними» курганами йде від верхів'їв Пульви на північний схід, вздовж р. Білої, і далі від гирла цієї річки в верхів'я р. Ясельда. Якщо припущення Ю. В. Кухаренко про те, що ці могильники належали волинянам, правильно, то зазначена лінія є північною межею розселення волинян у VIII - X ст. н. е..

переклад з російської. Дж.: Бируля И. В. СЕВЕРНАЯ ГРАНИЦА РАСПРОСТРАНЕНИЯ «ПАРНЫХ» КУРГАНОВ//"Археологические открытия 1965 года" - М., 1966, с. 140-142.

Девіз

Адмін — Sun, 05 Jun 2011 20:53:01 GMT

З БОГОМ НАД БУГОМ!

- девіз гербу Островських гербу Равич, власників Корчева. Відомий з екслібрисів ХІХ століття бібліотеки графа Олександра Фелікса Островського.

Загадки

Адмін — Mon, 23 May 2011 08:21:44 GMT

В одній чурци дві пичурки - Ніс

Кругленьке, меленьке, а чириз хату ни пирикиниш - Око

Повна хата вороб'їв і всі биз хвостів - Суки на дереві

Од чого качка плаває? - Берега

Сичи, Берестейський

Кругом ями стуят з киями - Миска і лижки

Ни окон, ни двирей - повна хата людей - Гарбуз

Брат брата сииче, біла кров тиче - Жорна

Повний хлівець білих овець, а пусиредини стувпець - Зуби і язик

Вуйськая, Каменецький

Рикнув віл на сто гір, за сто борів аж до моря - Грім

Моргулька моргає - весь ліс вилягає - Блискавка

Щоб я встала, то неба дістала - Дорога

Солодше од меду, міцніше за пліт, хоріще за сонце, миліше за світ - Сон

Привезли паню в червонім жупані, як її роздягали - сльозами вмивались - Цибуля

Сиві воли до Бога рули - Звони

Хабовичи, Кобринський

Виса вісить, ходя ходить. Виса впала - ходя з'їла - Свиння і груша

Луково, Малоритський

Скулько на неби зурочок, стулько на зимлі дирочок - Пужня
Лижить баран, на йому сто ран - Колудка, шо дрова рубають
Штири плюще, п'ятий свище, а шостого шухля трасе - Кунь штирма ногами бижить, хвостом махає, а сам дрижить
Сичуть-рубають - по всюм світи траски літають - Грум
Рикнув вул на сто міль, а сто пічок, на сто річок, на сто двадцєть каминюв - Грум гримить
Видибор, Столинський

Кольори Берестейщини

Адмін — Sat, 14 May 2011 19:10:50 GMT

Червоний

Жовтий

Зельоний

Небесний (голубовий)

Синій

Білий

Чорний

Сивий

Рижий (тьмяний)

Бурачковий

Розовий

Вишньовий

Цегляний (цигловий)

назви, які трапляються локально:

Безовий,

Лохачовий,

Волошковий,

Помаранчовий,

Половий

За матеріалами: Москвич В.А., Из полесской терминологии цветообозначений//Полесье (лингвистика, археология, топонимика) - М.: Наука, 1968. - с.129.

Література про Берестейську землю і Західне Полісся

Адмін — Sat, 14 May 2011 16:39:01 GMT

КНИГИ

1. Аркушин Г., Сказав, як два зв’язав – Люблін-Луцьк: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 2003 –177 c.

2. Аркушин Г., Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т.2. – Луцьк: Вежа, 2000 – 458 с.

3. Білик О., Календарно-обрядовий фольклор Західного Полісся – Луцьк: Твердиня. – 2008. – 334 c.

4. Волчек А.А., Калинин М.Ю. Водные ресурсы Брестской области – Мн: БГУ, 2002 – 440 с.

5. До тебе світе ...: Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика - К.: Український Центр духовної культури, 2003. - 544 с.

6. Дыялектны слоўнік Брэстчыны – Мн.: Навука і тэхніка, 1989. – 294 с.

7. Євтушок О. Народна будівельна лексика Західного Полісся – Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1990 - 145 с.

8. Загароддзе: Матэрыялы Міждысцыплінарнага навуковага семінара па пытаннях даследвання Палесся – Мн.:БелІПК, 1999 – 100 с.

9. Iканапiс Заходняга Палесся XVI - XIX стст. / рэд. В. Ф. Шматаў. – Мн.: Беларуская навука, 2002. - 349 с.

10. Клімчук Ф.Д. Гаворкі Заходняга Палесся. Фанетычны нарыс. Мн.: Навука і тэхніка, 1983, - 128 с.

11. Комплекснае даследванне фальклору і этнакультуры Палесся - Мн.: Выд.цэнтр БДУ, 2005. - 212-215.

12. Кондратович О., Народний календар Волинського Поліссся – Луцьк: Волинська обласна друкарня. – 2009. – 200 с.

13. Лабачэўская В. Повязь часоў – беларускі рушнік – Мн.:Беларусь, 2002 – 20-48.

14. Леонюк В., Словник Берестейщини - Львів: Афіша, 1996 - 360 с.

15. Леноюк В., Словник Берестейщини. Т.2 - Львів: Афіша, 2010. - 248 с.

16. Материалы по этнографии Гродненской губернии/ред. Е.Романов. – Вильна: Управление Виленскаго Учебнаго Округа, 1911. – 238 с..

17. Полісся етнікос, територія –Луцьк: Вежа, 1997. – 264 с.

18. Полесье. Материальная культура – Киев: Наук. Думка, 1988 – 448 с.

19. Тегако Л.И., Микулич А.И., Саливон И.И. Антропология Белорусского Полесья (демография, єтническая история и генетика) – Мн.:Наука и техника, 1978 – 160 с.

20. Толстая С.М., Полесский народный календарь. – М.: Индрик, 2005. – 600 с.

21. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: краєзн. слов. – від найдавніш. часів до 1914 р. т.1. – Вінніпег: Інститут дослідів Волині, 1984 – с.600.

22. Czekawski Jan, Polska – Słowiańszczyzna perspektywy antropologiczne. – Warszawa: S.Arcta, 1948 – 389s..

23. Henzel Tadeusz, Struktura rasowa ludności zachodniego Polesia – Warszawa: Komisja naukowych badań ziem wschodnich, 1936 – 6s..

24. Kolberg O. Białoruś – Polesie. T. 52. – Warszawa: Polskie towarzystwo ludoznawcze, 1968. – 571s.

25. Obrębski J. Polesie. Studia etnologiczne, Warszawa, Oficyna naukowa, 2007 – 574 s.

26. Wisłouch F. Na ścieżkach Polesia. – Londyn: Polska fundacja kulturalna, 1976. – 160s.

27. Zaborski B. Rozmieszczenie ludności według języka i wyznania na Polesiu w świetle spisu 1931 r. – Warszawa: Komisja naukowych badań Ziem Wschodnich, 1936 – s.3-8.

СТАТТІ

28. Бідэр Г. Моўная сітуацыя на Заходнім Палессі //Язык и социум. Материалы III Международной научной конференции. Минск, 1998 г. Минск, 2000. с. 26—32.

29. Климчук Ф.Д. Песенная традиция западнополесского села Симоновичи//Славянский и балканский фольклор – М.: Наука, 1978, с.190-219.

30. Раманюк М.Ф. Мастацтвазнаўча-этнаграфічнае раянаванне Беларусскага Палесся//Помнікі старажытнабеларускай культуры. Новыя адкрыцці – Мн.: Навука і тэхніка, 1984 - с.101-102.

Хто над ким

Адмін — Wed, 11 May 2011 18:13:25 GMT

Над учнем - вчитель

Над вчителем - директор

Над директором - міністр

Над міністром - президент

Над президентом - Буг

Над Бугом - Бересть

Вільний переказ польського жарту 30-х років ХХ століття.

Герб Берестейщини

Адмін — Wed, 11 May 2011 17:06:05 GMT

Регіональний герб походить од гербу на печатях володаря Берестя Юрія Другого. Він широко використовувався у Волинський державі. Подібний символ має її столиця і духовний центр - місто Володимир. З часів ВКЛ за Волинською землею, Волинню у вузькому сенсі, закріпляється герб у вигляді хреста на червоному тлі. В той час, як у другій половині держави, так званому Волинському Поліссі або Західному Поліссі, продовжували використовувати старий герб і його особливості. Тут його мали на своїх печатках місцеві князі Четвертинські і Сокольські, а також переселенці Шуйські. Зв'язок з грецьким впливом на Русь, іконописними традиціями Пинської землі, нащадками Рюриковичів, символікою Берестейського воєводства ще більше підкреслюють регіональну значність Руської Погоні. В ХХ столітті права на її використання були підкріплені діяльністю синьожупанників і трагічною долею Івана Пекарського. Герб символізує переможну силу життя, його оборонців.

Як говорити по-нашому

Адмін — Wed, 11 May 2011 07:49:39 GMT

Мові околиці Берестя властиве:

окання, тобто візрізнювання голосних наверхнього підйому в ненаголошених складах (молоко, корова),
тверді передньоязичні і губні (дерево, береза, пиво),
займенники він, вона, воно
займеники у родовому відмінку однини фиступають з упрощенням деяких звукових груп (теї, меї, твеї, свеї)
одповідньо звучать форми орудійної однини (тею, мею, твею, свею)
сполучення dj вимовляється як ж (хожу)
кв перед ятем вимовляється як кв (квітка)
мяккі д і т вимовляються без фрикативного елементу (дід, тісто)

Переважно мові Берестейської землі властиві такі риси як:

ікавізм, тобто рефлекси етимологічних о, е в новозакритих складах вимовляються як і (хліб, сіно, дім, підлога),
після м’яких і шиплячих приголосних зберігається наголошений звук [а] (яблуко, ягода, дякувати, тяжко)
у ненаголошеній позиції [е], [и] зближуються (висна, типер, посійиш)
наголос на передостаній склад у формі другої особи множини теперішнього часу дієсловів першої дієвідміни з нерухомим наголосом на особовому закінчені (несете, берете)
вимовляння сполучення мн замість [мj] перед а (мнята, мнясо)
префікс -од (однести, одвезти)
приголосні з, с, ц помякшуються в суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-, -ець (сільський, хлопець, палець)
у формах дієслів теперішнього часу виступає закінчення з мяким - ть (ходить, носить, робить),
дієслів є
вказівний відмінок числівника (одьон)
закінчення орудійного відмінка однини іменників жіночого роду та узгоджених з ними прикметників і присвійних займенників виступає у формі -ою, -ею (ногою, довгою, нашою)
в іменників середнього роду зберігається давнє закінчення є: (весіллє, сміттє)
іменниковs утворення із суфіксом -иско (пасвиско)
прикметники та займеники мають довгі нестягнені закінчення (кривая, стариї, тяжкиї)
родовий відмінок однини прикметників і займенників на - еї (молодеї, свеї, нашеї)
дієприкментники минулого часу мають суфікс -ан- (біляний, плетяний),
у давальному і місцевому відмінках кінчаток –ові (синові, батькові),
у місцевому відмінку множини іменників кінчаток -ох (грудьох, дверох)
пестливо-здрібнілі форми утворюються за допомогою суфіксів -ко (Степанко, Ондрійко)
шиплячі приголосний в особових формах дієсловів (сечеш, сечуть)
наявність приголосного л основи після губних у першій особі однини і третьої особи множини при основі на губний в останіх формах дієсловів другої відміни (ловлю, ловлять, куплю, куплять)
інфінітивна на –ити (носити, возити), -чи (могчи, спечи)
вказівний займенник сітий, сіта, сіте
особовий займеник множини віте разом з ви

Часто вживана лексика:

зганути
міти
тяжко
хутко
вельми
мніго
ниц
скіль
дитина

Локальні особливості:

збереження двоїни (дві селі)
півм'яке і мякке л (ходилі, ходілі)
мяка вимова д, т, м, н (ходіті, лєміш, конєві)
дифтонги [уо], [уе], [уі], (вуол, муой, вуіл, куінь)
дифтонги іе (ліес, сіено)
давній [ѣ] у ненаголошеній позиції звучить як [и] (мишок, писок)
монофтонг [ÿ] (вÿл, мÿй)
вимова давнього о як у (спудниця, кушка, кунець)
наголошений звук [а] після м’яких і шиплячих приголосних, а також [й] переходить в [е] (взєв, зєть, душє, єма)
укання - звужена вимова о до у в ненаголошених позиціях (худити, курова)
звук и під наголосом обнижує вимову до е (реба, кудесь)
вимова е під наголосом наближена до а (траба, овачка)
м'яка вимова шиплячих ч, ж, ш (шяпка, жяба)
приставний приголосний [г] (гочі, горати)
вказівний займенник той, та, те
вказівний займенник гетий, гета, гето