БУГОВА СКРИНЯ Четвер, 21.09.2017, 22:33

Вітаю Вас Гість
RSS

Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Федор Климчук [3]
Іван Хміль [7]
Василь Стасюк [13]
Віктор Місіюк [5]
Володимир Китаєвський [2]
Остап Лапський [2]
Пошук
Наше опитування
Який птах символізує Берестейську землю?
Всього відповідей: 35
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Віктор Місіюк

ОБРАЗ ТУРА В ПОЛІСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ
   Одним з найбільших ссавців Східної Європи був тур. На жаль, цей дикий бик, на якого полювання велося століттями, був винищений людиною. Кістки тварини були знайдені в дворах жителів середньовічних Пинську і Берестя. У 1627 році була убита остання самиця тура. Звір зник, але образ і ім'я на століття пережили саму тварину.
   Слово тур зустрічається як серед антропонимів так і топонімів Полісся. У язичницькі часи це ім'я могло бути пов'язане з назвою самого тваринного, за аналогією з іншими «звіриними» іменами, як, наприклад, сербський Вук - Вовк. Але і в пізніші часи подібне ім'я (Тур, Турін) функціонує як спотворене ім'я Турвон [1, 19; 1, 28]. Тільки у місті Бересті на сьогодні живе не менше сорока носіїв прізвищ Тур, Турский, Турович. На так званому Західному Поліссі збереглися ряд топонімів утворених від кореня тур: р.Турья, озеро Тур, озеро Турче, сіло Тур, місто Турійськ - у Волинській області, села Турское і Тури в Столинському районі Брестської області, Турів ліс у села Хотилово Біло-підляський повіт Люблінського воєводства і т.д.
   Першим з відомим нам фольклористів, що зафіксували згадку про тура на Поліссі, був З. Доленга-Ходаковський. Він записав на Берестейщині пісню «Не угинайся, буковий мосте», в другому рядку якої співалося «через тебе ідуть тури і олені». За своїм змістом і структурою пісня нагадує веснянку. Але, що цікавить нас, тварина згадувалася не лише у весняних, але і в літніх піснях, як то: «Ни тур коміра торкає, мине молоду лякає,/Тож ни туриця рожками, тій мий свекорко з міста йде» [5, 211-212].
   Найцікавішим видається обряд Тур записаний на території нинішнього Люблінського воєводства - в містечку Пищати, селах Мала Дубровица і Хорощинки. Обряд здійснювався навесні з Великодной тижня до Фоминой. Брали участь в нім тільки дівчата. Головними персонажами обряду були дві пари дівчат. Один від одного їх відділяло так зване «місто» - дівочий хоровод. У центрі круга танцювала пара що зображує дружину або дружин тура. Пара із зовнішнього боку круга була самим героєм священнодіяння. Пісенна дуель між двома парами закінчувалася тим, що круг розмикався, і пара, що знаходилася в центрі, кидалася втікати. Завдання другої пари полягало в тому, щоб якнайскоріше упіймати першу. Побудова і хід обряду нагадує ті, що існують на Поліссі і за його межами обрядові ігри «Бородайко», «Рогулька», «Ящур», «Перапелка», «Кішки-мишки» і ін... Ім'я тура згадується в обряді двічі: в заспіві і завершенні. Заспів починається словами «Ой тур свої жоночкі личить,/А Тур свої молоденьки./Нащо, Туру, жоночкі личиш?/Нащо свої, молоденькі?/Коб м'ня вивюв з черешневого саду,/Коб м'ня вивюв із зелененького». У кінці гри співається - «А Тур жону спуймав, з єі шкуру здняв» [6, 143-145].
   По своїй формі тур'ї пісні нагадують веснянки «А ми просо сіяли-сіяли», «Ой ти, бородайко» та ін. При цьому обряд виглядає досить самобутньо. У нім, на відміну від інших веснянок, є присутнім головний діючий персонаж. Але в той же час, у противагу героїням поліських веснянок Кусті або Рогульці, Тур в обряді з околиць Пищати символізує не жіноче, а чоловіче начало.
   Образ тура відбиває взаємозв'язок між чоловічим началом і родючістю, розвитком вегетативних сил природи. Відома веснянка «Віл бушує - весну чує» вказує саме на цей зв'язок між биком і змінами в природі. У Галіції і Придністров'ї, на півдні Польщі селяни водили Туру або «Туроня» під час свят коляди. Цей обряд замінює собою ходіння з козою або співпадає з ним. Магічне значення полягає в тому, що у дворі по якому тупав Тур повинні залишитися від нього урожай і достаток. Притупування під час обряду коляди характерно як Козі, так і Туру. Відмітно, що в значенні топтатися на місці Киверцевском районі Волинської області зафіксовано дієслово турувати [8, 214]. Інше слово, з яким може бути пов'язане походження імені звіра, збереглося в говорах Пинщины. Це дієслово турнути і турити – прогнати, гнати [7, 234]. У першому і в другому значенні слова туровать, турити вказують як на надлишок сили, так і перевагу в силі. Немає потреби приводити аргументи того, що саме це відрізняє чоловіче начало від жіночого.
   Звертає на себе увагу та особливість, що в піснях тур згадується у зв'язку з власною дружиною або заміжньою жінкою. Статус заміжньої жінки нерідко передавався використанням в головному уборі «рогів». Згадана раніше поліська Рогулька співає про свою свекруху і свекра, тим самим, підкреслюючи, що вона у шлюбі. Рогаті головні убори на півдні Росії і на Україні носили саме заміжні. Одним з найяскравіших поліських весільних костюмів вважається «рогатий» костюм «сваньки» з Дивина і околиці. Як відомо в цій ролі могла бути тільки заміжня жінка. Туром в Киверцевском районі звуть дівчину, яка переодягається нареченою на другий день весілля [8, 214], тобто вже після того, як наречена вже вважається дружиною.
   Одним з ключових в розумінні значення цього свята є зв'язок тура з містом і воротами, про які співається в літній пісні. В ході обряду Тур прагне зловити або викрасти свою дружину з міста (саду, городу), проникнути в нього через «ворота». На Поліссі існують пісні-веснянки «Володар-Володар» в яких чітко вказаний зв'язок між відкриттям воріт (приходом весни) і цвітінням квітів. Подібна паралель присутня також в пісні «Ни тур коміра торкає». Ворота і міст образи семантично досить близькі. Обоє вони означають перехід з одного стану в інший. На прихід весни у веснянці Доленги-Ходаковського вказують не ворота, а міст через який проходить тур. «А я міст ізмощу» - співає герой в обряді Тура. На Поліссі збереглися інші свідчення того, що бик використовувався як помічник в дорозі. Твариною здатним виступити в ролі провідника вважався чорний віл. Йому довіряли перевезти на той світ покійника в Дорогичинському районі Берестейської області [2, 18]. Чорного вола, його ярмо, наділяли якоюсь особою магічною силою також слов'яни Далмації [4, 380].
   Повернемося до питання про те, як тур проникає в «місто» за дружиною. У тих же тур'їх піснях з околиці Пищаті у кінці співається про те, що якщо раніше згадані засоби не допоможуть, то ми (Тур) - «замки поб’ємо». Саме так погрожують зробити весільні гості з боку молодого під час обряду викупу нареченої. Тут же використовуються також самі образи, що і в обряді, що цікавить нас. Головні дійові особи викупу нареченої порівнюються з биком і телицею. Пояснюючи причину свого приходу у будинок нареченої, гості молодого говорять: «У нас бичок у вас теличка» або, у білоруському фольклорі, «Каб даў бог даждаці вашую цялушку та нашага бика загнаці» [3, 274]. Так само як жених на весіллі, Тур під час обряду повинен здолати перешкоду, що з'явилася на його шляху. Здатність долати перешкоди і робить з тура головного героя веснянок. Адже тільки істота (тварина), що володіла колосальною силою могла прогнати неугодну зиму і, здолавши перешкоди, випустити весну. Не випадково, у веснянці Доленги-Ходаковського саме тур супроводжує Червону Панну, тобто. Весну.
   У описі обряду Тура не згадана його точна прив'язка до свята, тому він може бути пов'язаний як з приходом весни, так і першим вигоном худоби на пасовищі в Юріїв день. У останньому випадку тур можна сприймати як гіперболізований образ одомашненого бика. У Юріїв день на Західному Поліссі (д.Скорбичи Брестського району) корови виходили на пасовищі увінчаними. До їх рогів прив'язували пучки рослин. За вінчанням корів ховається обряд так званого коров'ячого весілля, головним персонажем якого був живий бик [4, 464]. Ритуальні дії Юрієва дня, серед іншого, повинні були забезпечити плодючість корів і хороші удої. Якщо обряд Тура дійсно пов'язаний більше з вигоном худоби, чим із зустріччю весни, то магічна скерованість обряду мала б конкретніші цілі.
   Безперечне те, що за образом тварини ховається міфологічний персонаж. Це видно за формою самого обряду, що зближує його і з Костромою, і з Єньової Булі, і з Бородайком і іншими. Чи є це ім'я самостійним або це лише одне з багатьох значнішого божества? Відповісти на це питання однозначно неможливо. На наш погляд, найбільш вірогідне те, що обряд Тура відображує один з проявів культу бика-Волоса. Тур з веснянки околиць Пищати свідоцтво духовного досвіду жителів невеликого куточка Полісся в пізнанні закономірностей розвитку навколишнього світу. Велична тварина європейських лісів збагатила світ образів поліського фольклору, перетворившись на символ шляхетності і творчої сили.
 
Джерела:
1. Tichoniuk B. Imiona i ich formy na pograniczu polsko-białoruskim od XVI wieku do roku 1839 – Zielona Góra: Wyższa szkoła pedagogiczna im.Tadeusza Kotarbińskiego – 207 s.
2. Wisłouch F. Na ścieżkach Polesia. – Londyn: Polska fundacja kulturalna, 1976. – 160s.
3. Kolberg O. Białoruś – Polesie. T. 52. – Warszawa: Polskie towarzystwo ludoznawcze, 1968. – 571s.
4. Агапкина Т.А. Мифопоєтические основі славянского народного календаря. Весенне-летний цикл. – М.: «Индрик», 2002. – 816 с.
5. Климчук Ф.Д. Песенная традиция западнополесского села Симоновичи//Славянский и балканский фольклор – М.: Наука, 1978, с.190-219.
6. Гульні, забавы, ігрышчы. – Мн.: Беларуская навука, 2000. – 534 с.
7. Дыялектны слоўнік Брэстчыны – Мн.: Навука і тэхніка, 1989. – 294 с.
8. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. Т.2. – Луц ь к: Вежа, 2000 – 458 с.
 
Дж.:Комплекснае даследванне фальклору і этнакультуры Палесся - Мн.: Выд.цэнтр БДУ, 2005. - 212-215.
Категорія: Віктор Місіюк | Додав: Адмін (29.04.2011)
Переглядів: 286 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz