Вільна людина може обійтися без обережної одежи, без кута з божницею, без хати, без столу, без пісень, без виховання у родині, без богів, без народу, без товариства, без пари, без дітей, без танців, без землі, без природи, без доброчинності, без їжи ... . Але що може бути жахливій такої волі?! Дурні справи робляться сліпою волею, тими, хто не знає свого роду-плем'я, своєї долі, себе. Перше що пізнають добрі люди - те: чиї вони і скіль вони. Тоді вони розуміють, що мають у світі робити. Якими ми вродилися чи вдалися. Де хто вродиться там і хочеться. Ми маємо таку рідню, породу, вроду і вдачу. Де сторона - то новина, де край - то обичай. Наш звичай живе у кожному нашому доброму слові і справі. Поки живий рід живий і звичай. Рід з рузмаїтих людей складається: старіших і молодших, дужчих і слабіших, справніших і валюховатих. Усім їм наш звичай доступний, усі вони могуть сотворити обряди. Наші звичаї простиї і щириї. Але їх неможна заховати у одній книзі, бо вони багатіють і множаться з кожною людиною, яка їх знає. Така наша Правда.