За те, що на їй багато родиться плодів грушу бачиться деревом плодовитості. Плодами груши натирають рани, нариви, бородавки. Зрілиї грушки хутко гниють, тають у роті і мало вісять на дереві. Тому грушу вважають мінливим деревом, звуть грушкою-минушкою На "бабиній каші" співали пісні про грушу ("Поки моя грушка грушичка родила", "Ой ти, грушичко кучирява", "Зиленая грушко, чом грушок ни родиш?"). В тих піснях дорікається родичам, які перестають шанувати родичку після того як вона перестане буди богатою, молодою, здоровою. Грушу-дичку частій усього садили на межах. Вважається, що тому, хто таке дерево зрубає обов'язково трапиться нещастя.

 

В 1899 році у села Бушмич дівчина побачила під грушею Божу Мати. Інші жінки бачили там світло. Становий пристав звелів зрузати грушу, проти чого виступили жінки. Під дерево почали приносити крижи, поставили лампаду з іконою. За півстоліття тут вже було сотні крижів. В 1942 році тут побудували каплицю. Ходили сюди на Спління, коли святять різноманітні плоди, в тому груши. Напередодні чергового Спління, в 1960 році міліція з прикордониками окружили дерево. Бульдозером знесли каплицю, викорчували дерево і знесли крижі. Місце зорали. Черговий раз місце руйнували через 20 років, у 1980 році. Тоді района бригада виривала тут новопринесені крижі. В 2007 році тут було закладено церкву.

 

14 вересня 1689 пастух Олександр Стельмашук найшов у лісі на груші камінний образ Божої Мати. Разом з другим пастухом Мироном Макаруком вони занесли її до хати батька Мирона, Семена Макарука, в селі Буковичи. Після з хати перенесли у місцеву церкву. Після її перенесли у костел до сусідньої Лісної. В 1699 році пауліни вибудували тут монастир з цегляним костелом. В 1700 році біскуп луцький і берестейський Франтишек Пражмовський дослідив чудотворність образу і дозволив його культ. В 1716 році Кароль Станислав Радивил фундував для образу корону. В 1758 році тут збудовано новий костел. В 1875 монастир передали православним. Там появився чи не найбільший жіночий монастир (в 1915 році там було 500 чорниць). Ігуменя Катерина Ліснянська (графіня Євгенія Єфимовська) вивезла Ліснянський образ до Сербії, а стіль його перевезли у Францію. Натомість в 1926 році бенедиктинки з Ломжи одкрили образ Ліснянської Божої Мати, яку сховав там біскуп Беніамін Шиманський в бічному олтарі, і повернули його у Лісну. Коло груши в Буковичах б'є криниця, над якою в ХІХ столітті збудували Троїцьку церкву.

 

Дерево дало назву селу Грушка на Малоритчині, Грушово поблизу Городця.